На 40 Святих в храмах жінки моляться за повернення додому чоловіків з далеких доріг

Новости Общество

 

22 березня — день Великомучеників Севастійських, день Сорока мучеників, Сорок Святих, або день Усіх Святих, у народі «Сороки».

За історією, через відмову зректись християнської віри 40 воїнів римського ХІІ легіону загинули у 320 році коло міста Севастія (нині турецьке місто Сівас). В холодну і вітряну ніч їх завели в Севастійське озеро. За ніч воно вкрилося льодом. Аби підсилити муки, на березі затопили лазню. Один з воїнів не витримав страждань і вийшов з озера, але на порозі лазні впав замертво. Один з наглядачів, уражений мужністю воїнів, зі словами «І я — християнин!» зайшов у озеро. Їх знову стало сорок. Пам’ять 40 мучеників відноситься до найшанованіших свят. У день їх пам’яті полегшується строгість Великого посту.

22 березня на службі в храмах жінки моляться за повернення додому чоловіків із далеких доріг. Вони запалюють 40 свічок і б»ють 40 поклонів.

Господині цього дня печуть сорок булок із медом у формі пташок. В різних регіонах України булочки іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. За бажанням обливали печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали.

У різних регіонах булочками розпоряджалися по-різному: в одних випадках їх виносили в сад й підвішували до дерев, у інших – дарували сусідам, «аби краще велися гуси й висиджувались яйця», а ще йшли селом, тримаючи високо над головою «пташок», вилазили на ворота або клуню й декламували віршовані приказки, збиралися за селом на горбах, співали веснянок.

Також роздавали булочки-птахи дітям, щоб у господарстві свійська птиця здорова була. Малюки з «пташками» бігали по селу, тримаючи в руках нанизані на палички «жайворонки» й «сороки», танцювали й закликали весну, птахів з вирію.

 

На Півдні сороки-калачики розвішували на кілках тинів, щоб уранці почастувати тільних корів, чекаючи від них після цього доброго приплоду. Діти, взявши свої «сороки», бігли на баштан і вмовляли його дати добрий урожай: «Хай на кожній огудині зав’яжеться по сорок гарбузів, кавунів і диньок!».

Вважали, що цього дня сорока бере сорок гілочок і мостить собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Сорока, якщо не турбувати її та не руйнувати гнізда, виступає своєрідним оберегом дому, біля якого живе. Етимологічно слово «сорока» пов’язане зі словом «сорок», отже, народ вважає, що сорока охрещена на день сорока святих.

Хоч цей день і вважався провісником весни, але селяни вірили, що попереду можуть ще бути сорок приморозків і Сорок Святих ще можуть сорок лопат снігу кинути.

 

  •  
  •  
  •