17 жовтня народився письменник, громадський діяч, перший голова Народного Руху України Іван Драч

культура Новости Общество

Іван Драч народився 17 жовтня 1934 року  в селі Теліжинці Тетіївського району на Київщині. Після школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвеняче Тетіївського району. 1958-го вступив на філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. На першому курсі був відрахований за політичні погляди. За три роки поновився і перевівся на заочне відділення. Згодом закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Був сценаристом на кіностудії ім. Олександра Довженка в Києві.

За сценаріями Івана Драча режисер Юрій Іллєнко зняв фільм «Криниця для спраглих», Леонід Осика — «Камінний хрест», Борис Івченко — «Пропала грамота»

4 вересня 1965 року — на прем’єрі стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»у столичному кінотеатрі «Україна» підтримав протест проти хвилі політичних арештів. За рік написав відкритого листа, в якому каявся у зв’язках із дисидентами.

Майже 30 років був членом КПРС. 1983-го отримав Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата». З 1989-го по 1992-й був співголовою Народного руху України – разом із В’ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Депутат Верховної Ради трьох скликань. Автор 20-ти поетичних збірок.

Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови.

Лауреат Шевченківської премії за поетичну збірку «Корінь і крона». Має звання «Герой України». Жив у Києві та Кончі-Озерній. Любив собак.

Помер 19 червня 2018-го після важкої хвороби. Поховати просив не на Байховому кладовищі, а у рідному селі поруч із сином.

Відомі вислови Івана Драча:

«Дивовижний народ українці. Найбільші його вороги сконали своєю смертю».

«Хто спить на землі — не боїться упасти».

«Кожен українець — це «троїсті музики»: одне — думає, друге — каже, третє — робить».

«Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти»

«Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!»

«Щастя — це «те омріяне десь попереду. Це як лінія обрію, яка біжить: ти її доганяєш, а його немає, ніколи»

 

 

  •   
  •   
  •