13 листопада 130-річчя від дня народження Остапа Вишні. Фрагменти гуморесок, які досі в тренді.

Новости Общество

Вишня — засновник особливого жанру в літературі, якому сам придумав назву: замість слова фейлетон, вважав за краще називати свої короткі сатиричні твори «усмішкамі». І видав кілька збірок «Вишневих усмішок».

Жартував доволі їдко (ну, так на те й вона сатира), але це завжди було його фірмовим стилем — він і до себе із сарказмом ставився, не без критики. Ну, і земляків-українців («чухраїнців» — від однойменного його твору) теж не особливо щадив, але справедливо.

Докази? Хоча б той факт, що багато його гуморесок цілком можна перекласти на нинішній час, і вони при цьому не втратять актуальності: ніби написано про сьогоднішній день України, а не про події майже сторічної давнини.

Про вибори до органів влади

Технологія, таке враження, за 90 років не змінилася.

«Голова сільської Ради, голова райвиконкому, члени райради, члени виконкому – від них усе! Путні вони – путнє й життя, злі вони – й життя таке…

Кожне село хай не квапиться, а добре обміркує, кого йому собі на голову вибирати, щоб потім не червоніти. Щоб можна було й сусідів подратувати:
– Хіба у вас в селі – голова?! От у нас – да-а-а!

Виберіть на селі голову такого, що самогон хилить, як воду… Просто з-під куба кухоль перекине, і не скривиться. Оце голова!

Друге. Вибирайте голову ласкавого і доброго. Щоб за родичів не забував. Щоб рідня його була не забута і влаштована…

◾◾◾

А то ще виберете такого, що ти до нього тиць, а він:

«Не можна цього. Закон не дозволяє!»…

З таким головою дуже незручно. Треба такого голову, щоб до нього можна завжди було:

– Пане придсідатєль! Оце в мене ряба привела таких 9 гарних поросяток, як огірочки!

А «придсідетєль»:

– Оце друге діло! Давай заяву.

◾◾◾

Як на селі з жінками бути? 25% їх до рад треба вибрати…

Вибирайте молодих та вродливих. Не дивіться на те, чи цікавиться та жінка всілякими справами громадськими… То не цікаві жінки…
Виберіть молоду, чорноброву вдову, що й потанцювати, й поспівати вміє…

Отоді буде засідання…. Отоді буде Рада! Не Рада, а радість!»

«Вибори на селі», 1925

Про комунальні служби столиці

Про комунальні служби столиці. Щорічно з першим снігом саме така ситуація і виникає з року в рік. Так було 80-90 років тому, так і зараз. Стабільність!

«Київ — хароший… Великий — це раз… Чепурний — це два… Певний себе — це три…

Що снігу на вулицях цілі гори, що, коли їдеш візником, так тебе піряє згори наниз і знову нагору, що шлунок твій зскакує кудись до сліпої кишки, а сліпа кишка з горла визирає, так то нічого… Колись же воно розтане… І тоді рівно буде і не пірятиме…»

Збірка «Вишневі усмішки», 1928.

Про будь-яке будівництво

Про Шулявський міст або скляний ( «імені мера Києва Віталія Кличка») підійдуть.

«- Якби знаття, що в кума пиття…

І так в кожнім випадку життя чухраїнського цивілізованого.

От будують чухраїнці яку-небудь будівлю громадську. Збудували. А вона взяла і упала. І зразу:

— Якби ж знаття, що вона впаде, ми б її не сюди, а туди будували.»

«Чухраїнці», 1924

Про вирубку карпатських лісів

«Садіть ліс! Бережіть ліс!

Не нищіть дерева! Ліси — наше багатство! Ліси тепер наші! Народні тепер ліси! Власне добро бережіть! Без лісу занепаде хазяйство! Річки повисихають! Земля всохне! Правильне лісове хазяйство врятує нас! Оце гасла лісового тижня. Тяжко це все!

Садіть ліс!.. Це, значить, бери лопату, копай ями, сади туди деревину, бережи її, худоби не пускай!..

Не нищіть лісів! Це, значить, не рубай дерева! Не крадь!

◾◾◾

Тяжко це! От якби такий тиждень оголосили: «Рубай ліс!» «Ану хто швидше!» «Скільки вирубаєш — стільки й твого!» От би попрацювали!

Цілісінький би місяць, і вдень і вночі, рубав би, їйбогу, і обідати б не обідав… І жінка б рубала!

Та що жінка?! Ванькові б шестилітньому купив маленьку сокиру, хай би хоч хворосту нацьокав!

А потім би стояв серед двору, а в дворі під самісіньку стріху рядочком дубки, берестки, ясенки…

Стояв би тільки та покахикував…

А потім та повисихали б річки, та повисихали б луки, порепалася б земля й позаносило б піском лани та ниви!

Сидів би на берестках своїх серед піскового моря та курив би люльку…

А підріс би Йванько, сів би поруч на берестку, подививсь би на тата, покивав би головою:

«Та й дурний же ти, — мовляв би, — тату, за те, що ліси понищив!»

І тут би якраз крикнуть: «А виріж мені, стара, кийка, я йому покажу, як батька дурним кликать!»

«Де ж я тобі,— скаже стара, — вирубаю, коли всі ліси понищили?!»

А Йванько стрибатиме та приказуватиме: «Дурний тато! Дурний тато!»

І нічого не зробите.»

Збірка «Вишневі усмішки», 1930.

Картинки по запросу "остап вишня""
  •   
  •   
  •