4 березня Володимиру Івасюку виповнився б 71 рік

Видео культура музыка Новости Общество

Одному з основоположників української естрадної музики, автору 107 пісень, 53 інструментальних творів Володимиру Івасюку виповнився б 71 рік 4 березня. Проте його життя трагічно обірвалося 18 травня 1979 — його знайшли повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979-го, так і тепер.

Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Кажуть, що талановиті люди мають талант до геть усього. Володимир Івасюк  є підтвердженням цього припущення. Усім добре відомо, що він чудово грав на фортепіано та гітарі. Але насправді у Володимира були всі шанси стати всесвітньо відомим скрипалем-віртуозом: ще в дитячі роки його талант розгледів вчитель в рідному містечку Кіцмань, що на Буковині. Саме він умовив батьків відпустити зовсім юного школяра Володю до Києва на навчання у школі обдарованих дітей імені М.Лисенка. А основним інструментом, котрий так талановито опанував Івасюк, був альт. З навчанням у Києві через 2 роки не склалось – вимучений нескінченними заняттями та нелюдськими вимогами педагогів змарнілий хлопчик повернувся додому та продовжив музичну освіту вже по класу фортепіано.

Ще у 1975 році в Естонії відзняли кінострічку «Смерічка в Карпатах». Цей фільм вийшов лише на естонських екранах, оскільки в Україні його суворо заборонили до показу. Причиною заборони виявився… синьо-жовтий прапор! Так, саме на тлі українського прапора в кадрі виступали Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та Софія Ротару. Слід зазначити, що саме на ці часи в Радянському Союзі припадає розквіт русифікації, боротьби з національно-свідомою інтелігенцією та з іншого боку великий ріст протестного духу та настроїв у суспільстві. Дана стрічка видалась повністю проукраїнською, чим і накликала на себе гнів цензорів політбюро. А сам Володимир пишався такою подачею. Він ще змалечку складав компанію батькові в етнографічно-фольклорних експедиціях карпатським краєм, де і ввібрав безмежну любов до народної, етнічної пісні, ритму, звучання… В той час, коли «савєтскіє гражданє» в основній масі були позбавлені своєї національної ідентичності та слугували звичайними шестернями в механізмі Радянського імперіалізму, Володимир Івасюк був скоріше представником вільного Західного світу, що водночас притягувало до нього багатьох людей, але й викликало постійну зацікавленість у КДБ…

«Радянський «Beatles»- саме так величали друзі і музичні критики перший «проект» Івасюка — ансамбль «Буковинка». Володимир створив його ще під час навчання в школі. В той час, коли на радянському просторі тільки розпочинали створюватись поодинокі вокально-інструментальні ансамблі, «Буковинка» виступала на місцевому рівні з надзвичайно ритмічним та незвичним репертуаром. Можливо, якби все це відбувалось в Англії, Івасюк мав би усі шанси створити конкуренцію самому Джону Леннону.

Наприкінці 80-х років батько Володимира Михайло Івасюк отримав бандерольку з листом від республіканського всесоюзного агентства з авторських прав (ВААП). В листі йшлося про таке: «З приємністю надсилаємо Вам екземпляр II тому збірника пісень Вашого сина В.Івасюка, який вийшов у видавництві «Дума м’юзик» в обробці Олеся Кузишина». Знане в Нью-Йорку видавництво запланувало видати 6 збірок з понад 60-ма найбільш відомими піснями Володимира. Це було перше значне та якісне видання творів Івасюка, що вийшло після його трагічної смерті. Показовим є той факт, що саме американська діаспора долучилась до цієї благородної справи та в такий спосіб вшанувала пам’ять генія сучасної української музики.

 

 

Джерело: acc.cv.ua

  •   
  •   
  •