Виселених із Західної України оунівців залишити навічно у спецпоселеннях Сибіру наказало МВС СРСР

історія Новости Общество

15 квітня 1950 року МВС СРСР наказало залишити виселених із Західної України оунівців у спецпоселеннях Сибіру навічно.

Спершу такі місця примусового утримання створювали у віддалених районах СРСР з метою відправки туди розкуркулених у ході суцільної колективізації селян. Згодом туди почали засилати окремі категорії населення, які влада вважала політично небезпечними. Насильницькі переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з пануванням радянського тоталітарного режиму, — пише gazeta.ua

Виселення на спецпоселення «членів сімей оунівців, як заарештованих, так і вбитих під час зіткнень, активних повстанців» здійснювали на підставі директив МДБ СРСР 1944-1947 років. До оунівців зараховували і селян, визнаних «куркулями» у ході колективізації Західної України, оскільки вони «не виділялися як самостійний контингент» та допомагали українським повстанцям.

Спецпоселення для українців та інших представників «неблагонадійних етносів» існували у Карагандинській, Архангельській, Омській, Кемеровській, Кіровській, Молотовській, Свердловській, Тюменській, Челябінській, Читинській областях, Красноярському краї, Казахській РСР. Для десятків тисяч спецпоселенців місцем обов’язкового проживання були виправно-трудові табори та «спецстройки» МВС.

На 1950-й у спецпоселеннях числилось близько 100 тис. оунівців. За 3 роки їх було вже близько 175 тис. Згодом масштаби депортацій зменшились у зв’язку з фактичним припиненням активного збройного спротиву ОУН-УПА.

 

На фото territoryterror.org.ua депортовані українці зі Львівщини на сіножаті у 1950-х роках 

 

  •   
  •   
  •