Від «Робінзона Крузо» до секретної служби: життя та творчість Даніеля Дефо

Новости Общество

25 квітня  1719 року в Лондоні вийшло перше видання роману Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Повна назва твору звучить так: «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив двадцять вісім років у повній самоті на пустельному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля, окрім нього, загинув; з викладом його несподіваного звільнення піратами, написані ним самим».

Переказувати зміст книги, напевно, безглуздо, хоча б тому що навряд чи є людина не знайома з її змістом. Найімовірніше, роман написаний під впливом реальної історії, що сталася з Олександром Селькирком, який провів на безлюдному острові в Тихому океані чотири роки (сьогодні цей острів у складі архіпелагу Хуана Фернандеса названий на честь літературного героя Дефо). Але, виявляється є ще дві книги – продовження цієї історії, які у нас малознайомі. Наприклад, другий роман — «Подальші пригоди Робінзона Крузо». У ньому старий Робінзон, відвідавши свій острів, і втративши П’ятницю, діставшись по торгових справах до берегів Південно-Східної Азії, був змушений добиратися до Європи через Росію. Зокрема, він протягом 8 місяців перечікує зиму в Тобольську. Влітку того ж року Крузо добирається до Архангельська і відпливає в Англію. Існує і третя книга Дефо про Робінзона Крузо. Вона називається «Серйозні роздуми Робінзона Крузо» і являє собою збірник есе на етичні теми; ім’я Робінзона Крузо вжито автором для того, щоб підігріти інтерес публіки до цього твору.

І ще один цікавий факт із життя Даніеля Дефо. Він був засновником Секретної розвідувальної служби (Secret Intelligence Service). Головна особливість Секретної розвідувальної служби полягала в тому, що офіційно її не існувало — вона не була державною структурою, і являла собою приватну розвідувальну компанію, що діяла на замовлення уряду. Статус державної установи SIS отримала тільки в 1909 році. Недержавний статус забезпечував максимальну таємність, і, крім того, був обумовлений специфікою діяльності англійської розвідки. Справа в тому, що головним завданням англійської розвідки був не стільки збір інформації, скільки ведення таємної війни — підрив інших держав зсередини невійськовими методами: шляхом організації змов, заколотів, народних заворушень і повстань. Такого роду діяльність вважалася у феодальну епоху негідною дворянського звання, і якщо б виявилася пряма причетність англійських монархів до таких дій, їх престижу було б завдано непоправної шкоди. Статус розвідки як «приватної крамнички» (частной лавочки, — рос) дозволяв англійському уряду відхрещуватися від діяльності своїх агентів у разі їх провалу — типу це не ми, це якісь злочинні особистості там щось мутять невідомо навіщо, а держава до цього відношення не має. Зазвичай від імені уряду з керівником розвідки таємно взаємодіяв хто-небудь з міністрів — давав необхідні завдання і гроші на їх виконання, а сам глава розвідки був  приватною особою, як і всі його підлеглі.

Неофіційний статус розвідки створював певні труднощі з фінансуванням — справа в тому, що в Англії держбюджет затверджувався парламентом, і фінансувати розвідку з бюджету було неможливо. Тому гроші на розвіддіяльність виділялися з позабюджетних джерел — спочатку з особистих коштів королів і королев, потім за рахунок прибутків від участі монархів у різних монополістичних компаніях. Даніель Дефо вперше в світі виступив ініціатором створення політичної та економічної розвідки та контррозвідки. Він не заперечував необхідність підривних акцій, чим існуюча розвідслужба і займалася досить успішно, однак головним завданням Дефо вважав саме збір інформації, причому не стільки військової, скільки політичної і економічної.  Таким чином, Даніеля Дефо можна вважати ще й першим у світі соціологом і політтехнологом.

Серед найбільш важливих досягнень  Дефо на посаді глави розвідки — забезпечення об’єднання Англії і Шотландії в єдину державу. До 1707 року це були дві окремі держави, і хоча король або королева були загальні, але в цих країнах діяли свої закони, власні парламенти, власні уряди. Багато-багато ще цікавого зробив Даніель Дефо на терені розвідки, в тому числі і з допомогою масонів, але це вже зовсім інша історія.

  •   
  •   
  •