16 квітня 1632 засновано Києво-Могилянську академію

історія Новости Общество
Умислив фундувати
школи, аби молодіж
в справжній побожності,
в звичаях добрих і
в науках вільних
навчена була.

(Петро Могила)

1 вересня 1632 року Петро Могила, об’єднавши Братську та Лаврську школи, створив Києво-Братську колегію на території та в приміщеннях Братської школи на Подолі. 16 квітня 1632 офіційно засновано Києво-Могилянську академію.
 
Із стін Києво-Могилянської Академії вийшло 14 гетьманів України. Серед них — Іван Мазепа, Філіп Орлик, Павло Полуботок, Данило Апостол, Юрій Хмельницький, Іван Выговский, Петро Дорошенко, Іван Скоропадський, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Михайло Ханенко, Іван Самойлович. Визнані святими митрополити Дмитро Туптало, Петро Конюшкевич, Іван Максимович.
 
З Академією зв’язані долі Мелентия Смотрицького, Феофана Прокоповича, Лазаря Барановича, Григорія Сковороди, Максима Березовського, Артемія Веделя і інших. Пізнавав тут науку і Михайло Ломоносов.
 
В Академії було вісім ординарних класів, а кількість предметів сягала до 30 і більше, — пише 7chudes.in.ua
Всі вищі науки, починаючи з поетики, в Києво-Могилянській академії викладались латинською мовою.
Руська, або українська літературна (книжна) мова з часом завойовує все більший простір в Академії і в суспільстві. Нею писали твори, вірші, наукові, художні й політичні трактати, літописи, листи, судові акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання.
 
В Академії формувалась історична наука. Досить згадати, що літописці Роман Ракушка Романовський (Самовидець), Самійло Величко, Григорій Грабянка навчались в Академії. Їх “козацькі літописи” є прообразом сучасних історичних праць.
 
Згодом в Академії зростає інтерес до європейських мов. З 1738 р. до навчального курсу вводиться німецька, а з 1753 – французька мова. З середини ХУІІІ ст. вивчається російська мова, а також староєврейська. Остання – з метою поглибленого вивчення християнських першоджерел.
 
Починаючи від Петра І ведеться наступ на українську мову, на її знищення. Приймається ряд заходів, “дабы народ малороссийский не почитал себя отличным от великороссийского”, в тому числі закони про заборону друку (з 1720 р.), а потім – і викладання українською мовою. Академії спочатку “рекомендується” перейти на російську мову, а з 1784 р. – суворо забороняється читати лекції “сільським діалектом” (тобто українською мовою), а лише російського і обов’язково “с соблюдением выговора, который соблюдается в Великороссии”.
 
Прихильники Академії роблять непоодинокі спроби перетворити її на університет, тобто відкрити додаткові факультети, зокрема, правничий, медичний, математичний тощо. Але, незважаючи на всі прохання й докази необхідності цього акту, добитися згоди й матеріальної підтримки від Катерини II та вінценосних наступників не вдалося. Проводячи ворожу політику щодо України, спрямовану на знищення й бодай будь-яких ознак автономії й історичної пам’яті, позбавляючи її таких демократичних національних надбань, як гетьманство, Запорізька Січ, козацький адміністративний устрій, російський царизм знищив і Києво-Могилянську академію – осередок української освіти, культури й ментальності. За розпорядженням уряду, указом Синоду від 14.08.1817 р. Академію було закрито.
 
Натомість у 1819 року в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія, яка у 1919 році була закрита радянською владою. Відновлена діяльність академії в 1992 році.

  •   
  •   
  •