Перший президент України Кравчук про популізм українських президентів

Интервью Новости Общество

З першим президентом України Леонідом Кравчуком минулоріч спілкувався Оbozrevatel, аби дізнатися, як колишній президент оцінює передвиборчу гонку і свободу волевиявлення українців, які виклики постануть перед мЗеленським, що він може йому порадити, і що зробити, щоб утримати високий рейтинг підтримки під час всього терміну на посаді.

– Наскільки вибори в Україні можна назвати вільними і демократичними?

– Я ділю вибори на дві частини: перша – це підготовка до виборів, і друга – саме голосування. На Заході часто оцінюють саме день голосування і кажуть, що воно було демократичним. Я і сам вважаю, що голосування і в першому, і другому турі проходить без будь-яких серйозних порушень. Люди йдуть і голосують. Але під час підготовки до дня голосування, агітаційний період… Він у нас далекий від демократії.

По-перше, використовуються недозволені технології, з часто грубими текстами, звинуваченнями, образами, і це накопичує такі негативні явища в суспільстві. Ця ненависть із боку команди Порошенка і телеканалів, вона залишається. Я не думаю, що вони так швидко змиряться і будуть працювати на Україну. Вони продовжуватимуть таку боротьбу, я б сказав, в інших формах.

Зараз, коли Порошенко весь час підкреслює, що вони зробили за 5 років більше, ніж всі інші за чверть століття, він спирається невідомо на що. Тому що корупція, війна, бідність, реформи, які не всі підтримують, залишаються. І це дає підстави вважати, що людина при владі живе в якійсь іншій реальності, вона весь час перебуває в якійсь «ванні з молоком». І його оточення постійно стверджує, що все у нас добре. А оточення – це бізнес-партнери, свояки, куми і так далі. І звичайно, що йому приємно весь час перебувати в такій ванні.

Ось ці заяви, що у нас йдуть реформи, боротьба з корупцією, створені антикорупційні органи. Вони створені, але як вони працюють? У нас орган є, а працює хтось інший, орган сидить, а працює оточення президента. Орган каже: «Ми не можемо туди дістатися, бо там якийсь олігарх від Порошенка чи якийсь куратор від президента».

У нас поки немає системи влади, це тільки спроба створити систему, яка б була підконтрольна народу.

Владі потрібно буде починати роботу, як кажуть, засукавши рукава.

А народу, який хоче добра Україні, треба вже перестати боятися влади, сподіватися на те, що влада може все. Натомість потрібно разом із владою, контролюючи її, будувати державу.

– Що стосується підтримки, у нас в Україні так повелося, що на свій пост президент приходить із досить значним рівнем підтримки, але вона різко зникає через певний час. У нас такі погані кандидати балотуються чи українці не вміють вибирати?

– Коли президент приходить до влади, він на третій день починає брехати. Ось він одразу говорить, що у нас все гаразд. Слухаєш президента – і так у нас все чудово, майже світ у нас, але хтось там заважає. Тобто, коли президент починає брехати, команда підбрехує, люди одразу відокремлюються від влади, вона стає сама за себе, і суспільство теж саме за себе.

Я думаю, якби влада прийшла і почала інформувати народ про всі свої кроки, розповідала, пояснювала, скільки часу потрібно на це, а скільки на те, звітувала, консультувалася з народом. Якби президент показав свою команду і заявив, що тут немає корупціонерів, а як хтось попадеться, одразу ж, не чекаючи завтра, посадимо у в’язницю, тоді народ повірить, він побачить, що президенту не легко, але він робить.

Є різні зовнішні і внутрішні чинники, які не дозволяють зробити те і те, але про них треба без брехні розповідати людям. У такому випадку суспільство не вийде через 100 днів і не скаже: «Давайте нам нового президента».

У падінні рейтингу винен президент. Коли він приходить до влади, і вважає, що ця влада має більшу силу, ніж народ, тоді ніякої єдності між владою і народом не буде.

– А не є ще проблемою те, що українці мало обізнані політично? Вони вимагають від президента те, що не в його компетенції. Наприклад, за даними соцопитувань, 30% людей чекають від майбутнього президента зниження тарифів, але не він їх знижує або підвищує? І коли президент не відповідає очікуванням, його рейтинг падає.

– Це правда, але чого тоді президент туди лізе? Коли президент створює спеціальну комісію, яка встановлює ціни, коли уряд, а не ринок встановлює тарифи на комунальні послуги, то як думати людям?

Якщо Бог дасть мені сили, я просто з самого початку скажу майбутньому президентові: «Підіть, станьте перед людьми й скажіть, хто чим займається». Прямо протокольно, не треба придумувати якісь речі, є Конституція, є закони, є повноваження.

Нам потрібно навести порядок у домі, де всі будуть дотримуватися закону, точно розмежувати повноваження і контроль вивести за межі влади.

– Перш за все йому потрібно буде визначитися, з якою Україною він має справу. Треба провести міжнародний аудит, визначити скільки вивезено з України, вилучено з державної власності, скільки коштів, активів, хто це зробив тощо.

Потрібно побачити реальну Україну: скільки ресурсів залишилося, скільки ми повинні, які відсотки, як це зробити. Після цього покарати тих, хто завдав Україні великої шкоди, згідно із законом, але покарати. І ніколи, ні за яких умов, не пускати цих людей до влади. Тому що це все одно, що пустити вовка в стадо овець.

Новий президент повинен мати точну і ясну картину, яка сьогодні Україна, і починати рухатися вперед. Вийти перед людьми і сказати: «Ось така у нас ситуація, ось такі можливості».

У нас за кордоном в офшорах перебувають 120 млрд доларів, можна ж зробити крок, щоб повернути ці гроші в Україну, щоб вони працювали як інвестиції і України розвивалася. Всі країни це робили, а чому ми не можемо?

– Бажання немає. Ну як президент може говорити про повернення грошей із офшорів, коли його гроші там? Я говорив і буду говорити: олігарх не може бути президентом. І нехай мені кажуть, що він передав бізнес у цей сліпий, кривий або який там траст і забув про свої доходи – ні, він ніколи не забуде про свої доходи та активи.

Потрібно, щоб людина, яка прийшла до влади, і команда, яка прийшла до влади, повністю поставили собі завдання віддати Україні все. Маю на увазі не землі з маєтками, а всю енергію, всю силу розуму, досвіду, віддати все, що є у тебе, щоб щось зробити для України.

Ось якщо це буде, то люди це побачать, і ми почнемо змінювати життя. А якщо ні, все почнеться спочатку. Ось подивіться, захід говорить одне, схід – інше, а центр ще третє. Наприклад Томос – це велике досягнення, але його поки не всі сприймають, церква на сході інакше сприймає, і люди, які туди ходять, інакше сприймають Томос.

Президент повинен балансувати між усіма інтересами, ніхто не може претендувати на єдине бачення і філософію створення України. Це має бути загальнонаціональний рух, а не рух однієї частини, яку не сприймає інша частина. Ніхто так Україну не збудує.

 

  •   
  •   
  •