Ретроспектива Супер Вуйків: 26 листопада народився вокаліст і барабанщик хард-рокового гурту

Видео культура музыка Новости Общество

Навесні 1975-го у Львові запалилася зірка гурту «Супер Вуйків» – одних з основоположників україномовного хард-року.

Барабанщиком і першим вокалістом гурту був 20-річний Хуан-Карлос Коцюмбас, який народився 26 листопада 1955, аргентинський репатріант, «з дивовижним роковим голосом, який тоді годі було знайти чи не у всьому Радянському Союзі». Україномовні тексти в хард-роковому супроводі і виконанні фронтмена Карлоса Кацамоні «Башкір-рок», «Ось такий я чувак», «Гарячий шок» стали хітами. «Танці в „Ляпі“ йшли „на ура“. Саме тут, окрім феноменальних і недосяжних для тодішнього СРСР вокальних здібностей Карла, вповні проявився його хист коміка. Співаючи хіт Рода Стюарта „Da Ya Think I’m Sexy“, він сідав на сцену, звішував ноги і грав соло на саксофоні, хоча раніше ніколи на ньому не грав. У цій комічній ролі Карло перевершив самого себе» — Ілько Лемко. Сни у Святому Саду.

UAhistory розповідає, що гурт виконував хіти, часом дуже складні технічно, західних рок-груп Focus, Nazareth, Rainbow, Led Zeppelin, Deep Purple і жодної радянської пісні. Тому підпільний рок-гурт був небезпечним для комуністичної влади.

Перша «вуйківська» апаратура (підсилювачі, динаміки, ревербератор) була «самопальною». Репетиції відбувалися у клубі склозаводу, розташованому у приміщенні колишнього костелу на вулиці Шевченка.

Всесоюзну популярність «Вуйки» здобули на хіп-сейшні у Святому Саду у Львові в серпні 1976 р. Потім відбувся другий сейшн у Святому Саду влітку 1977 р., коли до Львова прибуло близько сотні хіппі з СРСР.

Навесні 1979 року міліцейські облави у Святому Саду змусили музикантів виїхати зі Львова до Гурзуфа. Там гурт успішно виступав на танцмайданчику.
Але у «Старих вуйків» знайшовся конкурент – «дарагой Ліанід Іллічь» який намірився відвідати піонерський табір «Артек». От працівники «органів» почали зачистку території від «ідейно ворожих елементів». «Вуйків» затримали та 8 серпня депортували державним коштом із Криму до Львова; самі співробітники КДБ вантажили їхню музичну апаратуру на поїзд.
20 жовтня 1979 р. «Вуйки» вперше виступили в «Енерго». Фронтменом групи був «Карло». Це був його зоряний час. Вони все частіше виконували пісні з власного репертуару українською мовою. Це завжди викликало значний ефект. Проте під час чергового виступу в залі зчинилася бійка, у результаті чого адміністрація клубу відмовилася від співробітництва.
12 листопада 1981 року був виступ гурту в школі №60.

«Після другої пісні — «Ось такий я чувак» школярі здійняли такий вереск, що це налякало вчителів і хтось із них (казали, що це воєнрук) порадив директору припинити вечір і викликати міліцію /…/ «Супер Вуйки» зіграли «Гарячий шок», ще не знаючи, що грають останню пісню у своїй історії:

В осінній теплий вечір ми сидимо в Саді,
І поки Сад існує, ми будем молоді,
І поки в нас гітара, нам не страшний розкол,
Бо нас єднає вічний рок’н’ролл».

Міліція затримала музикантів і конфіскувала апаратуру. «Обурені школярі вийшли зі школи. Стихійні колони почали рухатися в напрямку центру міста — 200-300 підлітків і молоді пройшли вулицею Патона і повернули на вулицю Терешкової. Дорогою хлопці спиняли тролейбуси, знімали з них штанги, перевернули якийсь кіоск /…/ В юрбі вигукували гасла: «Нам світла не треба, нам «Вуйки» засвітять!», «Нам хліба не треба — ми «Вуйками» ситі!» і «Срав пес на Капеерес!». Це була кульмінація і пік народної любові до «Вуйків». Єдина в радянські часи група андеграунду припинила своє існування.

 

Невдовзі після того були ув’язнені Джеґер і Шнурок, від передозування наркотиками помер Карло. Зі смертю вокаліста, барабанщика і фронтмена в одній особі група втратила шанси потенційного відновлення музичної кар’єри. У 1985 Назарет опинився у Москві, а в 1987 переїхав до Києва Річі. У 1996 від зловживання наркотиками помер Джеґер. Після загибелі Шнурка (1999) і еміґрації Святого до США (2000) група втратила всіх вокалістів і барабанщиків.

Після 1985 Назарет був вокалістом московської рок-групи «Галактика» (у 1994–1996 вони виступали в Нью-Йорку під назвою «Red Rage») і одночасно львівської «Повторний Карантин» (1986–1988). Лемко і Джубокс певний час працювали ді-джеями на Радіо Люкс ведучими популярної музичної радіопрограми «Gugi Mugi». Джубокс підготував до видання «Рок-Енциклопедію» (видання було заплановане на 1993 рік, але, на жаль, не реалізоване через поліграфічні проблеми), а Лемко став відомий після виходу культової книги «Львів понад усе» (2003).

Рішення про відновлення музичної кар’єри з’явилося безпосередньо після виходу в світ альманаху Хіппі у Львові: на презентації 11 жовтня 2011 року про це оголосив Лемко. Окрім Лемка (соло-гітара) і Джубокса (бас-гітара), до складу відновленого гурту увійшли Назарет як вокаліст і клавішник Краптик; на роль барабанщика запросили В’ячеслава Василенка, учасника груп «Галактика» (у 1985–1987) і львівської «Блюз Маркет».

Тріумфальне повернення супергрупи відбулося 4 грудня 2011 року в нічному клубі «Пікассо».

 

 

 

 

  •   
  •   
  •