Тарас Компаніченко і «Хорея Козацька»: музика українського барокко

Видео культура музыка Новости Общество

Тарас Компаніченко – композитор, громадський діяч, бандурист, лірник, лідер гурту «Хорея Козацька», Народний артист України. Учасник міжнародних фольклорних фестивалів, під час яких дивує присутніх кобзарсько-лірницькими традиціями. Музикант талановито виконує українською, церковнослов’янською, старопольською, польською, французькою та німецькою народні пісні. 

«Хорея Козацька» — музичний колектив стародавньої музики з Києва, виконує музику Руси-України різних епох — Середньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму. Жанрова різноманітність творів широка: думи, історичні, героїчні та повстанські пісні, гімни, псалми, канти, духовні концерти.
Заснований у 2005 році в Києві. Назва колективу запозичена із музичної пам’ятки «Chorea Kozacky», яку знайшли у клавірній табулатурі 1640-го року в музичному архіві Братислави (Словаччина). Ідея створення «Хореї Козацької» належить Тарасові Компаніченку, лідерові гурту, заслуженому артистові України, кобзарю, лірнику, мистецтвознавцю та музикологу.
«Хорея Козацька» виконує пісні, знайдені у архівах, рукописних та друкованих збірниках. Крім того, учасники гурту займаються реконструкцією давньої української музичної спадщини.
Склад:
▪️Тарас Компаніченко (кобза, бандура, уд, спів)
▪️Данило Перцов (пандора, шалмей, корнетто, лізард, спів)
▪️Северин Данилейко (басоля, спів)
▪️Михайло Качалов (фідель, спів)
▪️Сергій Охрімчук (скрипка, спів)
▪️Ярослав Крисько (бандура, барабан, спів).
▪️Вадим Шевчук (українська ліра, німецька ліра, блок-флейта, бандура, дуда (ґайда), цинк)

 

 

З біографією Тараса Компаніченко знайомить ukrinform.

Народився 1969 року в Києві. Походженням із родини депортованих козаків Глухівського повіту — мати виросла на засланні у Архангельській області Російської Федерації, куди росіяни примусово вивезли її батька. Виріс у Києві. З кінця 1980-х років — у національному русі, член Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ). З юності вчився грі на бандурі. У 1990-х роках зайнявся реконструкцією традиційного кобзарсько-лірницького репертуару в супроводі кобзи Остапа Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри. Значну частину його репертуару становлять епічні твори — думи, старовинні канти Почаївської Лаври, запорозькі пісні, козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псалми та канти, духовна та світська лірика. Створені у пізньому середньовіччі пам’ятки музики та літератури частково дійшли до наших днів в усній традиції (часом збереглись в рукописному чи друкованому збірниках) та дідівських піснях. Окрім сліпецького, старцівського чи дідівського репертуару, виконує (як керівник ансамблю Хорея Козацька) пам’ятки старовинної музики та літератури Руси-України XV–XVIII ст. Твори на слова поетів XVI–XVIII ст. Д. Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т. Прокоповича, Г. Сковороди, Стефана Яворського. Бере участь у популярних фестивалях — «Країна мрій», «Трипільське коло». 2002 року взяв участь у громадському паломництві до місць масових поховань української інтелігенції — урочища Сандармох та Соловецьких островів. Компаніченко — активний учасник Помаранчевої революції, під час якої багато виступав на головній сцені Майдану. Під час Революції гідності дав десятки концертів на Майдані, виконував пісні військового циклу. Після початку російсько-української війни у березні 2014-го — частий гість зони АТО, де виступав перед вояками української армії та добровольцями. Учасник волонтерського руху. Автор низки поетичних творів, створених у старосвітському ключі, зокрема сучасної Думи про битву на Савур-могилі, присвяченої жертвам Іловайського котла. Заслужений артист України. Одружений із киянкою Ніною Бурмістровою. Виховує чотирьох дітей — Святополка, Богуслава, Богдану та Софію.

  •   
  •   
  •