Kherson.FM

Херсон ФМ Радио

13 грудня — Калита, День Андрія

Сьогодні у християн велике релігійне свято — День святого апостола Андрія Первозванного.

Андрій першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого брата Петра. Тому апостола Андрія і називають Первозванним.

Це той самий апостол, про якого співає Наутілус Помпіліус: «С причала рыбачил апостол Андрей А Спаситель гулял по воде И Андрей доставал из воды пескарей А Спаситель погибших людей«.

В цей день всі незаміжні моляться Андрію Первозванному, щоб він подарував їм гарних наречених. Здавалося б, до чого тут апостол Андрій? Причина криється у змішанні язицницького слов»янського і християнства. Адже 13 грудня слов»яни святкували Калиту: це культ сонця, і шлюбна магія. Одне з сонячних свят, пов’язане із «завмиранням» сонця взимку: «Сонце заходить, а калита сходить». Свято припадає на найбільш темний період року, коли як кажуть, день до обіду. При допомозі магічних ритуалів люди намагалися допомогти сонцю розгорітися. Найтісніше пов’язаний з культом сонця вогонь, в тому числі домашнє вогнище, тому на Калиту так широко використову­вались атрибути печі та знаряддя праці, якими господиня поралася коло вогню — кочерга, хлібна лопата, рогачі, горня, сажа.

Зібравшись в одній хаті, дівчата випікають Калиту – обрядовий хліб у вигляді сонця з діркою посередині, щедро прикрашений родзинками, калиною, приправлений медом. Обряд випікання калити супроводжується примовками й піснями:
«Гори, вогонь, ясно!
Спечи нам Калиту красну,
Щоб ми її кусали
І горя не знали!»
За повір’ям той, хто покуштує цей хліб, може забезпечити себе благополуччям та міцним здоров’ям на весь рік.

Обрядовий хліб — калита також нагадує сонце, він обов’язково круглий, як сонце, в середині з діркою, до того ж вимазаний медом. Золотий мед, принесений бджолами (божими мухами) також символізував сонце і широко вико­ристовувався в цей день. Ним намащува­ли калиту, іноді жартуючи, хлопці вмочали пальці в мед і мазали дівчатам вуста, щоб солодкі були. З меду готува­ли і напої на калиту. Варто відмітити, що горілку на молодіжних вечорницях, як правило, не вживали.

І ворожили – в ніч з 12 на 13 дівчата намагалися дізнатися про свою долю, яким буде рік для кожної, хто вийде заміж, і яким буде чоловік. А хлопці бешкетували – один раз на рік їм дозволялося робити все що заманеться. В основному їх бешкетування торкалися будинків з незаміжніми дівчатами, такий собі спосіб загравання. І хоча батьки цих самих незаміжніх дівчат після такої ураганної ночі потім лагодили паркани і шукали власні ворота, на хлопців не ображалися – традиція ж! До речі, на Західній Україні ця традиція збереглася.